1. Формати аркушів

Форматом називається аркуш паперу певного розміру, на якому виконують креслення, або інший конструкторський документ.

Позначення та розміри сторін основних форматів, які відповідають ГОСТ 2.301-68, наведені в таблиці.

Формат із розмірами сторін 841x1189 мм, площа якого дорівнює 1 м², та інші форма­ти, отримані послідовним поділом його на дві рівні частини паралельно меншій сто­роні відповідного формату, беруть за ос­новні.

Кожний наступний основний формат утво­рюють поділом попереднього формату навпіл, паралельно меншій стороні формату (рис. 2.1).

Можливе застосування формату А5 із роз­мірами сторін 148x210 мм.

Формати аркушів визначаються розмірами зовнішньої рамки, яку роблять тонкою лінією (рис. 2.2).

Допускається застосовувати додаткові фор­мати, які утворюються збільшенням коротких сторін основних форматів на величину, кратну їх розмірам.

Рамку креслення виконують основною суцільною лінією на відстані 5 мм від верх­ньої, правої і нижньої межі формату. Між лівою межею і лінією рамки залишають поле завширшки 20 мм для підшивання та бро­шурування креслень і документів.

На кожному кресленні та конструкторсь­кому документі має бути основний напис (див. п. 2.5); його розміщують у правому нижньому кутку креслення. На форматі А4 основний на­пис розміщують лише на меншій стороні формату.

2. Лінії креслення

Згідно з ГОСТ 2.303-68 у кресленні бува­ють лінії трьох типів: суцільні, штрихові та штрих-пунктирні (рис. 2.3).

Товщина суцільної товстої основної лінії s має бути в межах 0,5-1,4 мм залежно від величини і складності зображення, а також від формату креслення.

Назва, викреслювання, товщина ліній щодо товщини основної лінії мають відпо­відати вказаним на рис. 2.3

Суцільна товста основна лінія використову­ється для наведення видимого контуру, види­мих ліній переходу й обведення контурів вине­сених перерізів.

Суцільна тонка лінія застосовується для розмірних і виносних ліній, штрихування розрізів і перерізів, ліній-виносок, контурів накладених перерізів, осей проекцій, слідів площин, ліній побудови характерних точок при спеціальних побудовах.

Суцільна хвиляста лінія застосовується для зображення обривів і розмежування ви­гляду й розрізу.

Суцільна тонка лінія зі зламами вико­ристовується для виконання довгих ліній обриву.

Штриховими лініями зображають невиди­мий контур і невидимі лінії переходу. Штри­хи у лінії та проміжки між штрихами в ній мають бути приблизно однакової довжини.

Розімкнена лінія використовується лише для позначення місця січної площини в пе­рерізах і розрізах.

Штрихпунктирні лінії поділяються на тон­кі, потовщені й з двома точками тонкі.

Тонка штрихпунктирна лінія застосовуєть­ся для зображення центрових і осьових ліній, ліній симетрії. Штрихпунктирні лінії слід по­чинати й закінчувати штрихами.

Потовщена штрихпунктирна лінія вико­ристовується для позначення в розрізах еле­ ментів, розміщених перед січною площиною (так званих накладених проекцій), а також поверхонь, що підлягають термообробці або покриттю.

Тонка штрихпунктирна з двома точками лінія застосовується для позначення ліній згину на розгортках, ліній для зображення частин виробів у крайніх або проміжних по­ложеннях.

Довжину штрихів у штрихових і штрих- пунктирних лініях слід обирати залежно від величини зображення.

У колах діаметром до 12 мм центрові лінії слід виконувати суцільними тонкими (рис. 2.4).

Товщина ліній одного й того ж типу має бути однакова для всіх зображень на крес­ленні.

На рис. 2.5 показано креслення деталі, яке складається з різних ліній.

3. Шрифти креслярські

Написи та розміри на кресленнях і в тех­нічних документах виконують стандартними шрифтами згідно з ГОСТ 2.304-68. Гарно й охайно виконані написи роблять креслення композиційно завершеними, виразними, що полегшує їх читання.

Основні відомості щодо конструкції, ви­соти й ширини літер і цифр, відстані між лі­терами, товщини їх обведення та інших еле­ментів креслярських шрифтів наведено у відповідному стандарті.

Стандартом визначено такі розміри шри­фту: (1,8); 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40 (застосування шрифту розміром 1,8 не рекомендується і допускається лише для типу Б).

Розмір шрифту h — величина, що ви­значається висотою великих літер у мі­ліметрах. Отже, висота великих літер шриф­ ту розміром 14 дорівнює 14 мм, розміром 5 — відповідно 5 мм і т.д.

Висота великих літер h вимірюється перпендикулярно до основи рядка. Висота малих літер с визначається з відношення їх висоти до розміру шрифту h, наприклад с=7h/10.

Ширина літери g — найбільша ширина лі­тери — визначається залежно від розміру шрифту h, наприклад g=6h/10, або від тов­щини лінії шрифту d, наприклад g=6d.

Товщина лінії шрифту d залежить від типу і висоти шрифту.

Визначено такі типи шрифту; тип А без нахилу (d=h/14); тип А з нахилом до основи рядка право­руч під кутом 75° (d=h/14); тип Б без нахилу (d=h/10); тип Б з нахилом 75° (d=h/10). Параметри типів шрифтів наведені в таблиці.

На рис. 2.6 показано приклади шрифтів українського і латинського алфавітів, а та­кож арабських цифр.

Для правильного написання стандартно­го шрифту треба спочатку вивчити конст­рукцію літер і цифр залежно від труднощів і однотипності їх написання. Великі та малі лі­тери українського алфавіту поділяються на кілька характерних груп.

Великі літери поділяються на чотири групи.

Літери першої групи (Г,Н,П, Т,Ц,Е,Ш,Щ, І, ї) утворені лише прямолінійними елементами. Нижні відростки літері і Щ виконують за раху­нок проміжків між літерами і рядками.

Літери другої групи (А,И,Й,X,К,Ж,М) також утворені прямолінійними елементами, але розміщеними не лише горизонтально, а й по­хило чи діагонально. Особливу увагу треба звернути на правильне положення похилих елементів.

Літери третьої групи (Ч, Р, У, Ь, Б, В, Я, Л, Д) утворені горизонтальними, похилими і криволінійними елементами. Середні гори­зонтальні елементи розміщені точно посе­редині рядка. У літерах, що мають заокруг­лення (Р, Ь, Б, В, Я), горизонтальні елементи проводять лише до середини ширини літе­ри, а потім від руки роблять заокруглення. Відростки літери Д виконують за рахунок проміжків між літерами та рядками. Спочат­ку рекомендується креслити прямолінійні еле­менти літер, а потім криволінійні.

Літери четвертої групи (О, С, Є, З, Ю, Ф) складаються головно з криволінійних еле­ментів. Основою цієї групи є літера О, утво­рена двома середніми паралельними еле­ментами, які зверху та знизу спряжені криволінійними елементами.

Висота цифр дорівнює висоті великих лі­тер. Співвідношення висоти й ширини, тов­щина ліній, відстані між цифрами такі самі, як і для великих літер. Виняток становить цифра 1, ширина якої дорівнює 2h/7.

18 малих літер (а, б, в, г, д, е,и, і, ї, й, п, р, т, у, ф, ц, ш, щ) мають іншу конст­рукцію, ніж великі літери. Поділимо ці лі­тери на дві групи.

До першої групи слід віднести літери и, і, ї, й, ц, ш, щ, п, т, у. Основою їх є літера и. У цій групі переважають прямолінійні елемен­ти, що займають 2h/3 і зверху та знизу плав­но спряжені між собою. Збільшену ширину мають літери т,ш,щ. Висота літери у дорівнює h. Нижні відростки літер і, ї, и, й, ц, ш, щ виконують за рахунок проміжків.

До другої групи належать літери а, б, в, д, е, р,ф, в основі побудови яких ле­жить літера о. Збільшену висоту (h) ма­ють літери б, в, д, р,ф.

Особливе місце посідає літера г.

Літерні позначення

У конструкторських документах усіх галузей промисловості застосовуються такі основні лі­терні позначення:

Великі (друковані) літери рекомендуєть­ся застосовувати для позначення габарит­них і сумарних розмірів.

Позначаючи в одному документі різні ве­личини однією й тією самою літерою, слід використовувати цифрові або літерні індекси чи їх комбінацію, причому перший цифровий індекс рекомендується присвою­вати другій величині, позначеній цією літе­рою, другий індекс — третій величині і т.д. Наприклад, d, d₁ d₂, b_n, b_n1, b_n2.

4. Основний напис креслення

Основні написи для креслень і схем вико­нують за формою, показаною на рис. 2.7,а, для текстових документів (специфікації) — за формами, показаними на рис. 2.7,б (на пер­шому аркуші специфікації) і рис. 2.7,в — на наступних аркушах. Основний напис і рамку виконують основними і тонкими суцільними лініями.

На навчальних кресленнях допускається застосовувати нестандартний основний на­пис (рис. 2.7,г).

Розглянемо правила заповнення основ­ного напису (рис. 2.7,а-в):

графа 1 — найменування виробу; 2 — по­значення документа; 3 — позначення ма­теріалу деталі (графу заповнюють лише для робочих креслень деталей); 4 —літера, при­своєна документу (на навчальних креслен­нях проставлятимемо літеру "у"); 5 — маса виробу; 6 — стандартний масштаб; 7 — по­рядковий номер аркуша, якщо він один, то цю графу не заповнюють; 8 — загальна кількість аркушів документа (графу запов­нюють лише на першому аркуші); 9 — на­йменування або індекс підприємства; 10 — характер роботи, що її виконує той, хто підписує документ; 11 — прізвища тих, хто підрисує документи; 12,13 — підписи і дати підписання документа; 14-18 — зміни на кресленнях.

У верхній частині аркуша виконують ра­мку розміром 70x14 мм (див.рис. 2.2). У ній пишуть позначення креслення, повер­нуте на 180° для формату А4 і форматів, основний напис на яких розміщений уз­довж довгої сторони аркуша (див. рис. 2.2,а,б), і на 90° при розміщенні основно­го напису вздовж короткої сторони арку­ша (рис. 2.2,в). На навчальних креслен­нях цю рамку можна не виконувати.